Гори точно дві.
Перш, менш відома: зразу за яблунецьким перевалом, якщо їхати в сторону закарпаття, то по ліву руку.
Ну і друга власне з обсерваторією. Так виглядає, що ви були на моїй любимій
Якщо підніматияс з Дземброні, то по дорозі проходиш величні каскадні водопади, біля яких круглорічно лежить сніг,; ферму, де прямо при тобі засалені гуцули, готують різноманітні сорти сиру; величезні чорничні поляни (в сезон ), малинники. На горі проходиш повз вухатий камінь, Смотрич і прямуєш вузькою стежкою по хребту власне на Попа. Ви повинні були звернутиувагу на природу при підході до обсерваторії, коли по одній стороні величезне урвище і видно Румунію, а з другої залиті сонцем українські поляни. Повітря вже дещо розріджене і відмічаєш пришвидшений пульс і дихання. А саме цікаве - це ТИШИНА!! Повна тишина, тільки періодично пролітають хижі птахи, вишукуючи здобич внизу. Така тишина що аж тисне на тебе, психологічно просто вбиває після шуму міста і цвірінькання птахів на нижчих рівнях.
На самому Попі менш цікаво бо там як правило завжди є люди, проте краєвиди звідти звичайно без слів!!
А ще за легендою під обсерваторією знаходяться майстерні де виливають золото, причому вони функціонують і посьогодні, інакше чому під обсерваторією взимку схили завжди голі?
А після сходження ти поветраєшся до хазяїв, де на тебе чекає велика миска білтх грибів в сметані та 3 літри свіжого молока, яке до речі в Дземроні має особливий солодкий присмак.
Це 10% тих вражень які ти переживаєш по дорозі, і маршрутів сходження є декілька, я коротко описав лише один.
Перепрошую, але я не стримався, потягнуло на спогади
Йду працювати